У Красному на Львівщині вшанували пам'ять останнього головнокомандувача УПА Василя Кука

11.01.2024

Заходи з нагоди 111-ї річниці від дня народження генерал-хорунжого, головнокомандувача Української Повстанської Армії Василя Кука відбулися сьогодні 11 січня, в селищі Красному, що у Золочівському районі на Львівщині.

Вшанувати останнього командира повстанців у місці поховання зібралися представники громади, священники, місцева та обласна влада. Присутні відслужили молебень у пам'ять про легендарного військового діяча, відвідали меморіальний музей у Красному.

Участь в пам’ятних заходах взяв депутат, голова комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Львівської обласної ради Святослав Шеремета.

«Василь Кук народився 11 січня 1913 року у Красному. Після смерті, за останньою волею командира, його поховали у рідному селищі.

Як член Організації українських націоналістів, один із командирів УПА, командувач одного з найвизначніших боїв УПА під Гурбами Василь Кук посідає чільне місце в українській історії. Ми повинні зробити усе для того, щоби гідно вшанувати його пам'ять, щоби нові покоління українців знали й пам'ятали своїх героїв», – сказав Святослав Шеремета.

Нагадаємо, Василь Кук народився у селянській родині у Красному на Золочівщині. Bci діти родини Куків були членами Організації українських націоналістів. Двох братів Василя – Ілярія та Ілька – стратила польська влада. За радянської влади всі члени родини були засуджені до позбавлення волі, все майно батьків було конфісковано.

1929 року Василь Кук вступив до Юнацтва ОУН. Під час Другої Світової війни став членом проводу ОУН. Координував діяльність ОУН на всіх українських центрально-східних і південних землях, очолював УПА-Південь. У квітні 1944 року очолив найбільший бій УПА під Гурбами. З 1947 р. був заступником Романа Шухевича, а після його загибелі 5 березня 1950 року, Василь Кук став Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української головної визвольної ради. У травні 1954-го був затриманий працівниками КДБ. У радянських в’язницях Василь Кук провів 6 років. Після звільнення був реабілітований і проживав у Києві до смерті 9 вересня 2007 року.